1 Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя
2 в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,
3 - який слушного часу об'явив своє слово у проповіді, дорученій мені за повелінням нашого Спаса Бога, -
4 Титові, щирому синові у спільній вірі: благодать і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, нашого Спаса.
5 Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав:
6 коли хтось бездоганний, чоловік однієї жінки, вірних дітей має, що не були обвинувачені в розпусті чи за неслухняність.
7 Єпископ бо, як Божий управитель, мусить бути бездоганний: не зухвалий, не гнівливий, не п'яниця, не сварливий, не жадібний до нечесної наживи,
8 а гостинний, добролюбивий, мудрий, справедливий, благочестивий, стриманий,
9 який дотримується правдивої науки згідно з навчанням, щоб був здібний і наставляти в здоровій науці, та й супротивників переконувати.
10 Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних.
11 їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім'ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба.
12 Сказав один з них, власний пророк їхній: Крітяни завжди брехливі, звірі погані, черева ледачі.
13 Свідоцтво це правдиве. Ось чому ти їх суворо картай, щоб були здорові у вірі,
14 щоб не зважали на байки юдейські, ані на накази людей, які відвертаються від правди.
15 Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління;
16 Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла непридатні.
Послання св. апостола Павла до Тита, 1 глава